ГЛЮКОЗА

Glucose Комунальне підприємство "Луганська обласна "Фармація", Україна 100 мл розчину містять глюкози безводної 10 г Розчин для інфузій 10 % по 100 мл, 250 мл, 500 мл у контейнерах ГЛЮКОЗА - Розчин для інфузій 10 % по 100 мл, 250 мл, 500 мл у контейнерах V06DC01
Міжнародна непатентована назва
Glucose
Лікарська форма
Розчин для інфузій 10 % по 100 мл, 250 мл, 500 мл у контейнерах
Діючі речовини
100 мл розчину містять глюкози безводної 10 г
Ми створюємо принципово новий додаток для мобільних пристроїв Android, iOS.
Будь в курсі. Підписуйся!

Показання

Термін придатності
1,5р.
Номер реєстраційного посвідчення
UA/8314/01/01
Термін дії посвідчення
з 24.05.2013 по 24.05.2018
АТХ Код

Інструкція для застосування ГЛЮКОЗА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

ГЛЮКОЗА

(GLUCOSE)

 

 

Склад:

діюча речовина: глюкоза;

100 мл розчину містять глюкози безводної 10 г;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма. Розчин для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Розчини для парентерального харчування.

Код АТС V06D С01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

– Гіпоглікемія;

– парентеральне харчування;

– порушення, пов’язані з підвищеним розщепленням білка внаслідок гіпоергозу.

 

Протипоказання.

Розчин глюкози 10 % протипоказаний пацієнтам з:

– внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами, за винятком станів, пов’язаних з гіпоглікемією та необхідністю парентерального харчування;

– тяжкою гіпертонічною дегідратацією;

– гіперчутливістю до декстрози;

– діабетичною комою з гіперглікемією;

– гіперосмолярною комою;

– синдромом мальабсорбції глюкозо-галактози.

 Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати внутрішньовенно краплинно. Звичайна доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. У разі необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/год).

 

Побічні реакції.

З боку центральної нервової системи:

дуже рідко – сплутаність або втрата свідомості.

З боку ендокринної системи та метаболізму:

гіперглікемія, гіпокаліємія, гіпофосфатемія, гіпомагніємія.

З боку сечовидільної системи:

поліурія, глюкозурія.

З боку шлунково-кишкового тракту:

полідипсія, нудота.

Загальні реакції організму:

гіперволемія, відчуття припливів та почервоніння шкіри, алергічні реакції (гіпертермія, ангіоневротичний набряк, шок).

Побічні реакції у місці введення:

біль у місці введення, подразнення вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.

 

Передозування.

Посилення проявів побічних реакцій. Тахіпное, набряк легень.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препарату призначати симптоматичне лікування та у разі необхідності – введення препаратів звичайного інсуліну.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

 

Діти.

Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.

 

Особливості застосування.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з  іншими механізмами.

Дані відсутні через застосування препарату винятково в умовах стаціонару.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці крові.

Інсулін сприяє потраплянню глюкози у периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків та жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об’єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність через одночасне застосовання препаратів наперстянки. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокоболаміном.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Розчин глюкози має плазмозамінну, гідратуючу, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об’єм циркулюючої крові та поповнює об’єм втраченої рідини. Він здатен збільшити діурез залежно від клінічного стану пацієнта.

Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену та зменшує кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. У процесі метаболізму глюкози у тканинах виділяється значна кількість енергії, необхідної для життєдіяльності організму.

Фармакокінетика.

Рівень глюкози у крові у нормі коливається у межах 45-85 мг/100 мл, що відповідає молярній концентрації 3,0-5,6 ммоль/л. Для підтримування таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60-100 кг її добовий прийом має становити 100-200 г. Внесок глюкози крові у загальну осмолярність плазми – 290 мОсм/л – є незначним, всього лише 5,6 мОсм/л. Таким чином, введення розчинів глюкози не чинить помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидке розщеплення глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (2000 мл 5 % розчину глюкози).

Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО2) та води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 г.

Виведення глюкози практично повністю здійснюється шляхом метаболізму. У нормі глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді залишків, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє у первинну сечу – повністю всмоктаною у проксимальних канальцях; цей процес триває, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до значень нижче 200-240 мг/100 мл.

 

Фармацевтичні характеристики.

основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтуватого кольору рідина.

 

Несумісність. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Не застосовувати в одній системі одночасно або до чи після гемотрансфузії у зв’язку з можливістю виникнення псевдоаглютинації.

 

Термін придатності.

1,5 року.

 

Умови зберігання.

Зберігати  при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 100 мл або 250 мл або 500 мл у контейнерах.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробник. Комунальне підприємство «Луганська обласна «Фармація».

 

Місцезнаходження. Україна, 91020, м. Луганськ, Степовий тупик, 2.

Фармацевтична фабрика КП «Луганська обласна «Фармація».

СХОЖІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ З ЦІЄЇ ГРУПИ

ГЛЮКОЗА

Міжнародна непатентована назва
Glucose

ГЛЮКОЗА

Міжнародна непатентована назва
Glucose

ГЛЮКОЗА

Міжнародна непатентована назва
Glucose

ГЛЮКОЗА

Міжнародна непатентована назва
Glucose
Послуги сайту надаються без гарантій будь-якого роду як прямих, так і непрямих.
Користувач погоджується, що використовує сайт на свій власний ризик.
Нормативні документи, лікарські засоби, інформаційні матеріали про їх застосування, та інша інформація, представлена на сайті, призначена лише для ознайомлення і не можуе бути керівництвом для самостійної діагностики чи лікування, та може бути застосована виключно за рецептом лікаря та під лікарським спостереженням.
Ми не гарантуємо того, що вся інформація і матеріали, розміщені на даному сайті, не містять помилок.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за можливу шкоду, нанесену вашому здоров’ю, самостійним лікуванням, що проводиться по рекомендаціях, даних на сайті.