МЕТРОНІДАЗОЛ

Metronidazole ТОВ "НІКО", Україна 100 мл розчину містять метронідазолу 500 мг Розчин для інфузій 0,5 % по 100 мл у флаконах МЕТРОНІДАЗОЛ - Розчин для інфузій 0,5 % по 100 мл у флаконах J01XD01
Міжнародна непатентована назва
Metronidazole
Лікарська форма
Розчин для інфузій 0,5 % по 100 мл у флаконах
Діючі речовини
100 мл розчину містять метронідазолу 500 мг
Ми створюємо принципово новий додаток для мобільних пристроїв Android, iOS.
Будь в курсі. Підписуйся!

Показання

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).
Термін придатності
Термін придатності лікарського засобу – 2 роки.
Номер реєстраційного посвідчення
UA/5246/01/01
Термін дії посвідчення
з 26.10.2011 по 26.10.2016
АТХ Код

Інструкція для застосування МЕТРОНІДАЗОЛ

І Н С Т Р У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

 

МЕТРОНІДАЗОЛ

(МETRONІDAZOLE)

 

Склад:

діюча речовина: метронідазол;

100  мл розчину містять метронідазолу 500 мг;

концентрація електролітів (на 100 мл): натрій – 14 ммоль; хлориди – 13 ммоль;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

 

Лікарська форма.  Розчин для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Похідні  імідазолу. Код АТС  J01Х D01.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування та профілактика інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до метронідазолу (в основному анаеробними бактеріями).

Лікування ефективне у випадках:

-       інфекцій центральної нервової системи (включаючи абсцес мозку, менінгіт);

-       інфекцій легенів і плеври (включаючи некротизуючу пневмонію, аспіраційну пневмонію, абсцес легенів);

-       ендокардиту;

-       інфекцій шлунково-кишкового тракту і черевної порожнини, включаючи перитоніт, абсцес печінки, інфекції після операцій на товстій або прямій кишці, гнійні ураження абдомінальної або тазової порожнини;

-       гінекологічних інфекцій (включаючи ендометрит після гістеректомії або кесаревого розтину, пологову гарячку, септичний аборт);

-       інфекцій ЛОР-органів і ротової порожнини (включаючи ангіну Сімановського-Плаута-Вінсента);

-       інфекцій кісток і суглобів (включаючи остеомієліт);

-       газової гангрени;

-       септицемії з тромбофлебітом.

При змішаних аеробних та анаеробних інфекціях слід застосовувати додатково до Метронідазолу відповідні антибіотики для лікування аеробних інфекцій.

Профілактичне застосування завжди показане перед операціями з високим ризиком анаеробних інфекцій (перед гінекологічними та інтраабдомінальними операціями).

При застосуванні метронідазолу слід враховувати національні та міжнародні рекомендації щодо належного застосування антимікробних препаратів.

 

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до метронідазолу або до інших нітроімідазольних похідних, або до будь-якої   допоміжної речовини препарату.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозу корегують відповідно до індивідуальної реакції пацієнта на лікування, його віку і маси тіла, а також типу і тяжкості захворювання.

Слід дотримуватися наступних вказівок із дозування:

 

Дорослі і діти віком від 12 років

Звичайна доза становить 500 мг кожні 8 годин. За наявності медичних показань на початку лікування можна призначити навантажувальну дозу 15 мг/кг маси тіла.

 

Діти віком від 2 до 12 років

Кожні 8 годин - по 7 – 10 мг метронідазолу/кг маси тіла, що відповідає добовій дозі 20 – 30 мг метронідазолу/кг маси тіла.

 

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає потреби у зниженні дози (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

 

Пацієнти з печінковою недостатністю

Оскільки при тяжкій печінковій недостатності період напіввиведення метронідазолу з сироватки подовжується, а плазмовий кліренс затримується, таким пацієнтам необхідні нижчі дози         (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

 

Тривалість лікування

Тривалість лікування залежить від його ефективності. У більшості випадків достатнім буде         7-денний курс. За наявності клінічних показань лікування може бути продовжене (див. також розділ «Особливості застосування»).

 

Перед- і післяопераційна профілактика інфекцій

Дорослі і діти старше 11 років

Вводять 500 мг, введення закінчують приблизно за годину перед операцією. Дозу вводять повторно через 8 і 16 годин.

Діти віком від 2 до 11 років

Вводять 15 мг/кг маси тіла, введення закінчують приблизно за годину перед операцією, потім - по 7,5 мг/кг маси тіла через 8 і 16 годин.

Спосіб введення

Застосовують у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Слід вводити вміст одного флакона внутрішньовенно повільно, тобто максимум 100 мл протягом щонайменше 20 хвилин, але зазвичай протягом однієї години.

Метронідазол також можна розводити перед введенням, додаючи інші препарати або розчини для розведення, такі як 0,9 % розчин натрію хлориду для інфузій або 5 % розчин глюкози для інфузій.

Антибіотики, що призначаються одночасно, слід вводити окремо.

 

Побічні  реакції.

Небажані ефекти в основному пов’язані з тривалим застосуванням високих доз. Найчастіше спостерігаються нудота, зміна смакових відчуттів і ризик нейропатії у випадку довготривалого застосування.

У наступному переліку для опису частоти небажаних ефектів використано такі критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (частоту не можна визначити з доступних даних).

 

Інфекції та інвазії

Рідко:             генітальні суперінфекції, спричинені Candida.

Дуже рідко:    псевдомембранозний коліт, що може виникати під час або після терапії та проявляється у формі тяжкої персистуючої діареї. Детальний опис невідкладного лікування наведено у розділі «Особливості застосування».

 

З боку системи крові і лімфатичної системи

Нечасто:         під час терапії метронідазолом відмічалось зниження числа лейкоцитів і тромбоцитів (лейкопенія, гранулоцитопенія і тромбоцитопенія).

Невідомо:       агранулоцитоз, апластична анемія.

Під час тривалого застосування необхідно обов’язково проводити регулярний контроль формули      

крові.

 

З боку імунної системи

Нечасто:         реакції гіперчутливості від легкого до помірного ступеня, включаючи шкірні реакції (див. «Зміни шкіри і підшкірних тканин»), ангіоневротичний набряк і медикаментозну гарячку.

Дуже рідко:    тяжкі системні реакції гіперчутливості: анафілаксія аж до анафілактичного шоку;

тяжкі шкірні реакції (див. «Зміни шкіри і підшкірних тканин»).

Тяжкі реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

 

Психічні розлади

Нечасто:         стан сплутаності свідомості, дратівливість, депресія, психотичні розлади, включаючи галюцинації.

 

З боку нервової системи

Нечасто:         головний біль, запаморочення, сонливість або безсоння, судоми, периферична нейропатія, що проявляється у вигляді парестезії, болю, відчуття важкості та поколювання у кінцівках.

Дуже рідко:    енцефалопатія, розвиток підгострого мозочкового синдрому (симптомами якого є, наприклад, атаксія, дизартрія, порушення ходи, ністагм, тремор).

При появі судом або ознак периферичної нейропатії слід повідомити лікаря.

 

З боку органів зору

Нечасто:         розлади зору, подвоєння, короткозорість.

Невідомо:       окулогірний криз (окремі випадки).

 

Серцеві розлади

Дуже рідко:    зміни ЕКГ, подібні до вирівнювання зубця Т.

 

З боку шлунково-кишкового тракту

Нечасто:         блювання, нудота, діарея, глосит і стоматит, відрижка з гірким смаком, відчуття важкості в епігастральній ділянці, втрата апетиту, металевий присмак у роті, обкладений язик.

Невідомо:       панкреатит (окремі випадки).

 

 

Гепатобіліарні розлади

Нечасто:         аномальні значення печінкових ензимів і білірубіну.

Дуже рідко:    гепатит, жовтяниця.

 

Зміни шкіри і підшкірних тканин

Нечасто:         алергічні шкірні реакції, включаючи свербіж, уртикарію, мультиформну еритему.

Дуже рідко:    синдром Стівенса-Джонсона (окремі повідомлення), токсичний епідермальний некроліз (окремі повідомлення).

Дві останні реакції вимагають негайного терапевтичного втручання.

 

З боку опорно-рухової системи та сполучних тканин

Нечасто:         артралгія, міалгія.

 

Розлади нирок і сечовивідних шляхів

Нечасто:         темний колір сечі (через виділення метаболіту метронідазолу).

Дуже рідко:    дизурія, цистит і нетримання сечі.

 

Загальні розлади, порушення у місці введення

Часто:             подразнення вен (аж до тромбофлебіту) після внутрішньовенного введення, пустульозні висипання.

Рідко:              слабкість.

 

Передозування.
Симптоми
При передозуванні можуть виникнути побічні ефекти, описані вище.
Лікування

Не існує специфічного лікування чи антидоту, що можна було б застосувати у випадку сильного передозування метронідазолу. За необхідності метронідазол можна ефективно виводити шляхом гемодіалізу.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування метронідазолу у період вагітності вивчена недостатньо. Зокрема, повідомлення про його застосування суперечливі. Деякі дослідження виявили підвищення частоти вад розвитку. У дослідженнях на тваринах не виявлено тератогенних ефектів метронідазолу.

Протягом першого триместру метронідазол слід застосовувати лише для лікування тяжких інфекцій, що загрожують життю, за відсутності безпечнішої альтернативи. Протягом другого і третього триместрів метронідазол можна також застосовувати для лікування інших інфекцій, якщо очікувана користь явно переважає можливий ризик.

 

Період годування груддю

Оскільки метронідазол екскретується у грудне молоко, під час лікування слід припинити годування груддю. Годування слід поновлювати не раніше ніж через 2 – 3 дні після закінчення терапії, оскільки метронідазол має подовжений період напіввиведення.

 

Діти.

Метронідазол може застосовуватися дітям старше 2 років за показаннями.

 

Особливості застосування.

Пацієнтам з тяжкими ураженнями печінки, порушеним гемопоезом (включаючи гранулоцитопенію) метронідазол слід застосовувати лише у випадку, якщо очікувана користь переважає потенційну небезпеку.

Через ризик погіршення стану метронідазол слід застосовувати пацієнтам з активними або хронічними тяжкими розладами периферичної або центральної нервової системи лише у випадку, якщо очікувана користь значно переважає потенційну небезпеку.

У пацієнтів, які отримували лікування метронідазолом, відмічались конвульсивні напади і периферична нейропатія, остання характеризувалась онімінням або парестезією кінцівок. Поява аномальних неврологічних ознак потребує термінової оцінки співвідношення користь/ризик для продовження терапії.

У випадку тяжких реакцій гіперчутливості (включаючи анафілактичний шок) лікування Метронідазолом необхідно негайно припинити і розпочати загальну невідкладну терапію.

Тяжка персистуюча діарея, що з’являється під час лікування або протягом наступних тижнів, може бути наслідком псевдомембранозного коліту, у багатьох випадках спричиненого Clostridium difficile (див. розділ «Побічні реакції»). Це захворювання кишечнику, спричинене антибіотиками, може загрожувати життю і потребує негайного відповідного лікування. Не можна приймати препарати, що пригнічують перистальтику.

Тривалість лікування метронідазолом або препаратами, що містять інші нітроімідазоли, не повинна перевищувати 10 днів. Лише в особливих випадках при необхідності період лікування можна подовжити у супроводі відповідного клінічного і лабораторного моніторингу. Повторну терапію слід максимально обмежити до окремих вибраних випадків. Слід чітко дотримуватися цих обмежень, оскільки не можна виключати можливої мутагенної активності метронідазолу, а також через підвищення частоти розвитку певних пухлин, що було зафіксоване у дослідженнях на тваринах.

Тривала терапія метронідазолом може бути пов’язана з пригніченням функції кісткового мозку, що може призвести до порушення гемопоезу. Його прояви наведені у розділі «Побічні реакції». Під час тривалої терапії слід ретельно контролювати формулу крові.

Цей лікарський засіб містить 14 ммоль (або 322 мг) натрію на 100 мл, що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на дієті з контрольованим вмістом натрію.

Вплив на лабораторні показники

Метронідазол впливає на результати ензиматично-спектрофотометричного визначення аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, тригліцеридів і глюкозогексокінази, знижуючи їх значення (можливо, до нуля).

Метронідазол має високі значення поглинання при довжині хвилі, на якій визначають нікотинамідаденіндинуклеотид (NADH). Тому при вимірюванні NADH методом постійного потоку, що базується на визначенні кінцевої точки зниження відновленого NADH, метронідазол може маскувати підвищені концентрації  печінкових ензимів. Можуть відмічатися незвично низькі концентрації печінкових ензимів, включаючи нульові значення.

Лише для одноразового застосування. Невикористані залишки слід знищити.

Метронідазол, розчин для інфузій 0,5 %, можна розводити у 0,9 % розчині натрію хлориду або    5 % розчині глюкози. Під час процедури розведення слід використовувати звичайні методи асептики.

Розчин слід застосовувати, лише якщо він прозорий, а пляшка не має видимих ознак ушкодження.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Навіть при дотриманні рекомендованого режиму прийому метронідазол може впливати на швидкість реакції і, таким чином, погіршувати здатність керувати автотранспортом і механізмами. Цей вплив здебільшого проявляється на початку лікування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Алкоголь

Під час терапії метронідазолом слід уникати вживання алкогольних напоїв через можливість розвитку побічних реакцій, таких як запаморочення і нудота (дисульфірамоподібний ефект).

Аміодарон

При одночасному застосуванні метронідазолу й аміодарону повідомлялося про подовження інтервалу QT I torsade de pointes. При застосуванні аміодарону у комбінації з метронідазолом може бути доцільним моніторинг інтервалу QT на ЕКГ. Пацієнтам, які лікуються амбулаторно, слід порадити звернутися до лікаря при появі симптомів, що можуть вказувати на torsade de pointes, таких як запаморочення, прискорене серцебиття або втрата свідомості.

Барбітурати

Фенобарбітал може посилювати печінковий метаболізм метронідазолу, знижуючи період його напіввиведення з плазми до 3 годин.

Бусульфан

Одночасне застосування метронідазолу може значно підвищувати плазмову концентрацію бусульфану. Механізм їх взаємодії не описаний. Через потенційний ризик тяжкої токсичності і смерті, пов'язаний зі зростанням плазмових рівнів бусульфану, слід уникати його одночасного застосування з метронідазолом.

Карбамазепін

Метронідазол може пригнічувати метаболізм карбамазепіну і внаслідок цього підвищувати його плазмові концентрації.

Циметидин

Одночасне застосування циметидину у окремих випадках може зменшувати виведення метронідазолу і відповідно призводити до зростання концентрацій останнього у сироватці.

Контрацептиви

Деякі антибіотики у окремих випадках можуть знижувати ефективність пероральних контрацептивів, впливаючи на бактеріальний гідроліз стероїдних кон’югатів у кишечнику і таким чином знижуючи повторне всмоктування некон´югованих  стероїдів, внаслідок чого плазмові рівні активних стероїдів знижуються. Ця незвична взаємодія може відмічатися у жінок з високим рівнем виділення стероїдних кон’югатів з жовчю. Відомі випадки неефективності пероральних контрацептивів були пов’язані із застосуванням різних антибіотиків, включаючи ампіцилін, амоксицилін, тетрацикліни, а також метронідазол.

Похідні кумарину

Одночасне застосування метронідазолу може посилювати антикоагулянтний ефект похідних кумарину і підвищувати ризик кровотечі внаслідок зниження деградації у печінці. Може знадобитися корекція дози антикоагулянтів.

Циклоспорин

При одночасному лікуванні циклоспорином і метронідазолом  існує ризик зростання сироваткових концентрацій циклоспорину. Необхідний частий моніторинг рівнів циклоспорину і креатиніну.

Дисульфірам

Одночасне застосування дисульфіраму може спричинити стан сплутаності свідомості або навіть психотичні реакції. Комбінації цих препаратів необхідно уникати.

Фторурацил

Метронідазол пригнічує метаболізм фторурацилу при їх одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фторурацилу зростають.

Літій

При одночасному застосуванні метронідазолу із солями літію слід дотримуватись обережності, оскільки під час терапії метронідазолом спостерігалися підвищені сироваткові концентрації літію.

Мікофенолят мофетил

Речовини, що змінюють шлунково-кишкову флору (наприклад антибіотики), можуть знижувати оральну біодоступність препаратів мікрофенолової кислоти. Під час терапії протиінфекційними засобами рекомендується ретельний клінічний і лабораторний моніторинг для виявлення зменшення імуносупресивного ефекту мікрофенолової кислоти.

Фенітоїн

Метронідазол інгібує метаболізм фенітоїну при одночасному застосуванні, тобто плазмові концентрації фенітоїну знижуються. З іншого боку, ефективність метронідазолу знижується при одночасному застосуванні з фенітоїном.

Такролімус

Одночасне застосування метронідазолу може призводити до зростання концентрації такролімусу у крові. Ймовірний механізм пригнічення печінкового метаболізму такролімусу проходить за допомогою CYP 3A4. Слід часто перевіряти рівень такролімусу у крові і функцію нирок та відповідно коригувати дозування, особливо після початку відміни терапії метронідазолом пацієнтам, стабілізованим на режим прийому такролімусу.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Метронідазол – це стабільна сполука, що здатна проникати у мікроорганізми. За анаеробних умов метронідазол утворює з мікробною піруватфередоксиноксидоредуктазою нітрозорадикали шляхом окиснення фередоксину і флаводоксину. Нітрозорадикали утворюють продукти приєднання з основними парами ДНК, що призводить до розриву ланцюгів ДНК і до смерті клітин.

Мінімальна інгібуюча концентрація (МІС) встановлена Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості, точки переривання, що відділяють чутливі організми (S) від резистентних (R), наступні:

грампозитивні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл);

грамнегативні анаероби (S: ≤ 4 мг/мл, R > 4 мг/мл).

Перелік чутливих і резистентних мікроорганізмів

(за даними Центрального управління з аналізу даних щодо резистентності антибіотиків системної дії, Німеччина, грудень 2009 р.):

 

Зазвичай чутливі штами

Анаероби

Bacteroides fragilis

Clostridium difficile°

Clostridium perfringens°

Fusobacterium spp. °

Peptoniphilus spp. °

Pеrtostreptococcus spp. °

Porphyromonas spp. °

Prevotella spp.

Veillonella spp. °

Інші мікроорганізми

Entamoeba histolуtica°

Gardnerella vaginalis°

Giardia lamblia°

Trichomonas vaginalis°

Штами, для яких набута чутливість може становити проблему

Грамнегативні аероби

Helicobacter pylori

 

Природно резистентні мікроорганізми

Всі облігатні аероби

Грампозитивні мікроорганізми

Enterococcus spp.

Staphylococcus spp.

Streptococcus spp.

Грамнегативні мікроорганізми

Enterobacteriaceae

Haemophilus spp.

° На час публікації цих таблиць доступних даних не існувало. У первинній літературі наведено ймовірні стандартні референтні посилання і терапевтичні рекомендації з чутливості відповідних штамів.

Можна застосовувати лише пацієнтам з алергією на пеніцилін.

 

Механізми резистентності до метронідазолу

Механізми резистентності до метронідазолу дотепер досліджені лише частково.

Резистентність до метронідазолу H.pylori спричинена мутаціями генів, що кодують НАДФН-нітроредуктазу. Ці мутації призводять до обміну  амінокислот, що спричиняє неактивність ензимів. Таким чином, етап активації метронідазолу активним нітрозорадикалом не відбувається.

Штами Bacteroides резистентні до метронідазолу завдяки генам, що кодують нітроімідазолредуктази, які перетворюють нітроімідазоли в аміноімідазоли, внаслідок чого утворення антибактеріально ефективних нітрозорадикалів інгібується.

Існує повна перехресна резистентність між метронідазолом та іншими нітроімідазольними похідними (тинідазолом, орнідазолом, німоразолом).

Розповсюдженість набутої чутливості індивідуальних штамів може змінюватися залежно від регіону і часу. Тому необхідно використовувати специфічні місцеві дані, особливо для ефективного лікування тяжких інфекцій. У випадку сумнівів щодо ефективності метронідазолу, пов’язаних з місцевою картиною резистентності, слід скористатися порадою експерта. Необхідно встановити мікробіологічний діагноз, включаючи визначення штамів мікроорганізмів та їх чутливість до метронідазолу, особливо у випадку тяжкої інфекції або неефективності лікування.

Фармакокінетика. Оскільки метронідазол вводять внутрішньовенно, його біодоступність становить 100 %.

Розподіл

Метронідазол після введення широко метаболізується у тканинах організму. Метронідазол виявлено у більшості тканин і рідин організму, включаючи жовч, кістки, церебральний абсцес, спинномозкову рідину, печінку, спину, сім’яну рідину і виділення з піхви, де досягаються концентрації, близькі до концентрації у плазмі. Він також проникає через плаценту і виявляється у материнському молоці у концентраціях, еквівалентних концентраціям у сироватці. Зв’язування з протеїнами становить менше 20 %, видимий об’єм розподілу становить 36 літрів.

Біотрансформація

Метронідазол метаболізується у печінці шляхом окиснення бокових ланцюгів і утворення глюкуроніду. Його метаболіти включають продукт кислотного окиснення, гідроксильне похідне і глюкуронід. Основний метаболіт у плазмі – гідроксильований метаболіт, а основний метаболіт у сечі – кислотний.

Виведення

Приблизно 80 % речовини виводиться із сечею, з них менше 10 % - у незміненому вигляді. Невелика кількість виводиться печінкою. Період напіввиведення становить 8 (6-10) годин.

Характеристики у спеціальних групах пацієнтів

Ниркова недостатність затримує виділення лише незначною мірою.

При тяжких захворюваннях печінки слід очікувати на затримку плазмового кліренсу і подовження періоду напіввиведення із сироватки (до 30 годин).

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина.

 

Несумісність.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім зазначених у розділах «Спосіб застосування та дози» й «Особливості застосування».

 

Термін придатності.

Термін придатності лікарського засобу – 2 роки.

Термін придатності після першого відкриття.

Невикористаний вміст флакону слід знищити, його не можна зберігати для подальшого застосування.

Термін придатності після розведення відповідно до інструкцій

З мікробіологічної точки зору препарат слід застосувати негайно. Якщо він не був застосований негайно, користувач є відповідальним за час і умови зберігання препарату перед застосуванням. Зазвичай період зберігання не повинен перевищувати 24 години при температурі 2 – 8 °С, якщо лише розведення не проводилось у контрольованих асептичних умовах.

 

 

Умови зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при, температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка. По 100 мл у флаконах.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

 

Виробник. ТОВ «НІКО».

 

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності. 

86123, Україна, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Тайожна, 1-1.

Тел.: +38 (062) 341-46-41.

E-mail: office@nikopharm.com.ua

СХОЖІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ З ЦІЄЇ ГРУПИ

МЕТРОНІДАЗОЛ-НОВОФАРМ

Міжнародна непатентована назва
Metronidazole

МЕТРОНІДАЗОЛ

Міжнародна непатентована назва
Metronidazole

МЕТРОГІЛ®

Міжнародна непатентована назва
Metronidazole

МЕТРОНІДАЗОЛ

Міжнародна непатентована назва
Metronidazole
Послуги сайту надаються без гарантій будь-якого роду як прямих, так і непрямих.
Користувач погоджується, що використовує сайт на свій власний ризик.
Нормативні документи, лікарські засоби, інформаційні матеріали про їх застосування, та інша інформація, представлена на сайті, призначена лише для ознайомлення і не можуе бути керівництвом для самостійної діагностики чи лікування, та може бути застосована виключно за рецептом лікаря та під лікарським спостереженням.
Ми не гарантуємо того, що вся інформація і матеріали, розміщені на даному сайті, не містять помилок.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за можливу шкоду, нанесену вашому здоров’ю, самостійним лікуванням, що проводиться по рекомендаціях, даних на сайті.