ЛОПЕРАМІД

Loperamide АТ "Лекхім-Харків", м. Харків, Україна 1 таблетка містить лопераміду гідрохлориду 0,002 г (2 мг) Таблетки по 0,002 г № 10х1, № 10х2, № 10х50, № 10х10 у блістерах у пачці ЛОПЕРАМІД - Таблетки по 0,002 г № 10х1, № 10х2, № 10х50, № 10х10 у блістерах у пачці A07DA03
Міжнародна непатентована назва
Loperamide
Лікарська форма
Таблетки по 0,002 г № 10х1, № 10х2, № 10х50, № 10х10 у блістерах у пачці
Діючі речовини
1 таблетка містить лопераміду гідрохлориду 0,002 г (2 мг)
Ми створюємо принципово новий додаток для мобільних пристроїв Android, iOS.
Будь в курсі. Підписуйся!

Показання

Симптоматичне лікування гострої та хронічної діареї.
Термін придатності
5 років
Номер реєстраційного посвідчення
UA/6919/01/01
Термін дії посвідчення
з 09.07.2012 по 09.07.2017
АТХ Код

Інструкція для застосування ЛОПЕРАМІД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

лоперамід

(loperamide)

 

 

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: loperamide;

1 таблетка містить лопераміду гідрохлориду 0,002 г (2 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, стеаринова кислота, повідон.

 

Лікарська форма. Таблетки.

Таблетки від білого до білого з жовтуватим відтінком кольору.

 

Назва і місцезнаходження виробника.

АТ «Лекхім-Харків». Україна, 61115, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36.

 

Фармакотерапевтична група. Препарати, що пригнічують перистальтику. Код АТС А07D A03.

Лоперамід – сильнодіючий протидіарейний препарат тривалої дії.

Лопераміду гідрохлорид зв’язується з опіатними рецепторами кишкової стінки. Внаслідок цього пригнічується вивільнення ацетилхоліну та простагландинів, знижуючи у такий спосіб пропульсивну перистальтику та збільшуючи час проходження вмісту по кишках, а також здатність стінки кишечнику до абсорбції рідини. Лопераміду гідрохлорид збільшує тонус анального сфінктера, знижуючи тим самим нетримання калових мас та позиви до дефекації.

Лоперамід є високоспецифічною речовиною для стінок кишечнику, досягає системної циркуляції в обмеженому об’ємі і практично не проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Поріг центральної дії набагато перевищує дозу, що має максимальний ефект проти діареї.

Лопераміду гідрохлорид легко абсорбується з кишечнику, але майже повністю екстрагується та метаболізується печінкою, де він кон’югується та виділяється з жовчю.

Період напіввиведення Лопераміду у людини в середньому дорівнює 11 годин (9-14 годин). Елімінація відбувається шляхом окисного N-деметилювання, яке є основним шляхом метаболічних перетворень лопераміду. Зв’язування з протеїнами плазми становить 95 %, переважно з альбумінами. Виділення відбувається в основному з калом.

 

Показання для застосування.

Симптоматичне лікування гострої та хронічної діареї.

Лоперамід можна рекомендувати у випадку виникнення діареї мандрівника («туриста»). При наявності цього показання достатній період лікування має становити 2 доби. Тільки у випадку появи крові у випорожненнях застосування потрібно відкласти до з’ясування причини цього явища.

 

Протипоказання.

Лоперамід протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до лопераміду гідрохлориду або до будь-якого з компонентів препарату.

Лоперамід не слід призначати пацієнтам з рідкісними вродженими формами непереносимості лактози, порушенням всмоктування глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази.

Лоперамід не слід застосовувати для первинної терапії пацієнтів з:

‑ гострою дизентерією, що характеризується наявністю крові у випорожненнях та підвищеною температурою тіла;

‑ гострим виразковим колітом або псевдомембранозним колітом, пов’язаним із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії;

‑ бактеріальним ентероколітом, спричиненим мікроорганізмами родин Salmonella, Shigella та Campylobacter;

‑ порушеннями функції печінки, необхідної для метаболізму препарату, оскільки це може призвести до відносного передозування.

Лоперамід взагалі не слід застосовувати, якщо треба уникнути пригнічення перистальтики через можливий ризик виникнення значних ускладнень, включаючи кишкову непрохідність, мегаколон та токсичний мегаколон.

Необхідно негайно припинити прийом препарату, якщо розвивається запор, здуття живота або часткова кишкова непрохідність.

 

Належні заходи безпеки при застосуванні.

Лікування діареї носить симптоматичний характер. Якщо можна визначити етіологію захворювання (або зазначено, що потрібно це зробити), то за можливістю слід проводити специфічне лікування.

У хворих з діареєю, особливо у дітей, може виникнути дегідратація та дисбаланс електролітів. У таких випадках найважливішим заходом є застосування замісної терапії для поповнення рідини та електролітів.

Пацієнтам із синдромом набутого імунодефіциту, які приймають Лоперамід при діареї, необхідно негайно припинити лікування при появі перших ознак здуття живота. Існують окремі повідомлення про випадки появи токсичного мегаколону у пацієнтів, хворих на СНІД, з інфекційними колітами як вірусного, так і бактеріального походження, при лікуванні лопераміду гідрохлоридом.

Хоча фармакокінетичні дані для пацієнтів із порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам Лоперамід слід застосовувати з обережністю з причини уповільнення метаболізму першого проходження. Пацієнтам із порушенням функції печінки слід знаходитися під ретельним наглядом з метою своєчасного виявлення ознак токсичного ураження центральної нервової системи.

З обережністю слід застосовувати препарат пацієнтам у випадках загострення виразкового коліту. Лікарські препарати, що подовжують час проходження, можуть призвести до розвитку токсичного мегаколону у пацієнтів цієї групи.

Зважаючи на те, що лоперамід добре метаболізується та лоперамід або його метаболіти виводяться з фекаліями, зазвичай не потрібно коригувати дозу лопераміду у пацієнтів з порушенням функції нирок.

 

Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Незважаючи на відсутність даних про те, що Лоперамід має тератогенний або ембріотоксичний вплив, перш ніж призначати його у період вагітності, особливо протягом І триместру, слід переконатись, що очікуваний позитивний ефект для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини.

Даних про проникнення Лопераміду у материнське молоко недостатньо, але оскільки незначна кількість препарату була виявлена в молоці, прийом Лопераміду при годуванні дитини груддю рекомендується припинити.

 

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Лоперамід не змінює швидкість реакції. Однак у разі виникнення втоми, сонливості або запаморочення не рекомендується керувати автомобілем або працювати зі складною технікою.

 

Діти.

Препарат протипоказаний дітям до 6 років.

 

Спосіб застосування та дози.

Лоперамід не призначений для початкової терапії серйозної діареї, що супроводжується зниженням рівнів рідини та електролітів. Зокрема у дітей цю втрату бажано компенсувати завдяки призначенню замісної терапії парентерально або перорально.

Дорослим та дітям старше 6 років.

Гостра діарея:

початкова доза – 2 таблетки (4 мг) для дорослих та 1 таблетка (2 мг) для дітей; у подальшому – 1 таблетка (2 мг) після кожного наступного рідкого випорожнення.

Хронічна діарея:

початкова доза для дорослих – 2 таблетки (4 мг) щоденно, для дітей – 1 таблетка (2 мг) щоденно; ця доза коригується далі так, щоб частота твердих випорожнень становила 1-2 рази на добу, що зазвичай досягається при підтримуючій дозі 1-6 таблеток (2-12 мг) щодня.

Максимальна добова доза при хронічній та гострій діареї для дорослих – 8 таблеток (16 мг); для дітей її слід розраховувати, виходячи з маси тіла дитини (3 таблетки на 20 кг маси тіла дитини).

При гострій діареї, якщо протягом 48 годин не спостерігається клінічного поліпшення, прийом Лопераміду слід припинити.

Для хворих літнього віку.

Не потрібна корекція дози для пацієнтів літнього віку.

Застосування при порушеннях функції нирок.

Не потрібна корекція дози для пацієнтів з порушенням функції нирок.

Застосування при порушеннях функції печінки.

Хоча фармакокінетичні дані про дію препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки відсутні, таким пацієнтам потрібно призначати Лоперамід з обережністю через уповільнення у них метаболізму першого проходження (див. розділ «Належні заходи безпеки при застосуванні»).

 

Передозування.

Симптоми.

У випадку передозування (включаючи відносне передозування внаслідок порушення функції печінки) може виникати пригнічення центральної нервової системи (ступор, порушення координації, сонливість, міоз, м’язовий гіпертонус, пригнічення дихання), затримка сечі та комплекс симптомів, подібних до кишкової непрохідності.

Діти більш чутливі до впливу на центральну нервову систему у зв’язку з тим, що у них гематоенцефалічний бар’єр ще не функціонує повною мірою.

Лікування.

Якщо з’являються симптоми передозування, як антидот можна застосовувати налоксон. Оскільки тривалість дії Лопераміду довша за налоксон (1-3 години), може знадобитися повторне призначення налоксону. Для виявлення можливого пригнічення центральної нервової системи хворий має перебувати під ретельним наглядом не менше 48 годин, а також проводять симптоматичну терапію (промивання шлунка, застосування активованого вугілля).

 

Побічні ефекти.

1. Побічні ефекти у пацієнтів з гострою діареєю.

Побічні ефекти, про які повідомлялося, що вони часто виникають у хворих, які приймали лопераміду гідрохлорид, і у хворих, які приймали плацебо: запор.

Побічні ефекти, про які найбільше повідомлялося у пацієнтів, які приймали плацебо, порівняно з пацієнтами, які приймали лопераміду гідрохлорид: сухість у роті, метеоризм, спазми і коліки у животі.

2. Побічні ефекти у пацієнтів з хронічною діареєю.

Побічні ефекти, про які повідомлялося, що вони часто виникають у хворих, які приймали лопераміду гідрохлорид, і у хворих, які приймали плацебо: запор та запаморочення.

Побічні ефекти, про які найбільше повідомлялося у пацієнтів, які приймали плацебо, порівняно з пацієнтами, які приймали лопераміду гідрохлорид: запаморочення, нудота, блювання, головний біль, відчуття здуття, біль у шлунку, спазми і коліки у животі.

3. Побічні ефекти, що виникали у пацієнтів з гострою та хронічною діареєю: нудота, запор та спазми у животі.

Постмаркетинговий досвід.

Порушення з боку шкіри та її придатків: висип, кропив’янка та свербіж.

У поодиноких випадках повідомлялося про виникнення ангіоневротичного набряку, бульозних висипань, включаючи синдром Стівенса-Джонсона; мультиформну еритему та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) під час лікування лопераміду гідрохлоридом.

Загальні розлади. Під час застосування лопераміду гідрохлориду повідомлялося про поодинокі випадки алергічних реакцій, в деяких випадках – про тяжкі реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок та анафілактоїдні реакції.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: абдомінальний біль; кишкова непрохідність; здуття живота; нудота; запор; блювання; мегаколон, включаючи токсичний мегаколон; метеоризм; диспепсія.

Порушення з боку сечовидільної системи: затримка сечі.

Психічні розлади: тремор.

Порушення з боку центральної та периферичної нервової системи: втрата свідомості, пригнічення свідомості, запаморочення.

З переліку побічних явищ, про які повідомлялося під час проведення клінічних досліджень і за час посмаркетингових досліджень, найчастіше зустрічалися симптоми, характерні для діарейного синдрому (абдомінальний біль/дискомфорт, нудота, блювання, сухість у роті, відчуття втоми, сонливість, запаморочення, запор та метеоризм). Тому дуже важко відрізнити ці симптоми та прояви побічних ефектів.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Повідомлялося про випадки взаємодії з лікарськими препаратами, що мають подібні фармакологічні властивості. Лікарські препарати, що мають пригнічувальну дію на центральну нервову систему, не застосовувати одночасно з прийомом Лопераміду дітям.

Одночасне призначення лопераміду (у дозі 16 мг) разом з інгібіторами Р-глікопротеїнів (хінідин, ритонавір) призводив до підвищення рівня лопераміду у плазмі крові в 2-3 рази. Клінічна значимість зазначеної фармакокінетичної взаємодії при застосуванні лопераміду в рекомендованих дозах (від 2 мг до 16 мг) невідома.

 

Термін придатності.  5 років.

 

Умови зберігання.

Зберігати у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 2, або 50, або 100 блістерів у пачці.

 

Категорія відпуску. Без рецепта - № 10, № 20.

                                    За рецептом - № 500, № 1000.

 

СХОЖІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ З ЦІЄЇ ГРУПИ

ЛОПЕРАМІД ГРІНДЕКС

Міжнародна непатентована назва
Loperamide

ІМОДІУМ®

Міжнародна непатентована назва
Loperamide

ІМОДІУМ® ЛІНГВАЛЬНИЙ

Міжнародна непатентована назва
Loperamide

ЛОПЕРАМІД

Міжнародна непатентована назва
Loperamide
Послуги сайту надаються без гарантій будь-якого роду як прямих, так і непрямих.
Користувач погоджується, що використовує сайт на свій власний ризик.
Нормативні документи, лікарські засоби, інформаційні матеріали про їх застосування, та інша інформація, представлена на сайті, призначена лише для ознайомлення і не можуе бути керівництвом для самостійної діагностики чи лікування, та може бути застосована виключно за рецептом лікаря та під лікарським спостереженням.
Ми не гарантуємо того, що вся інформація і матеріали, розміщені на даному сайті, не містять помилок.
Адміністрація сайту не несе відповідальності за можливу шкоду, нанесену вашому здоров’ю, самостійним лікуванням, що проводиться по рекомендаціях, даних на сайті.